Олійнику й Крайняку – лишили 2 місяці СІЗО.
Дескату – стало погано (нагадаю, що в нього вроджений порок серця + він побитий) – викликали швидку, справу перенесли на завтра на 12.50.
Ігоря Сосну – дуже побили, в залу суду не пустили, проте на підлозі залишилася його кров.
Гуменюка не привезли бо суддя в відпуску… Хоча суддівська колегія одна по всіх хлопцях з 31. Судячи з нашої практики – він скоріш за все не для камер зараз.
Тепер по судам на завтра:
11:30 -Криворучкін;
12:50 – Гроцков, Дескат.

Тепер по цікавий факт з залу суду – прокурор прийшов зі своєю баришнею, яка сиділа разом з рідними та групою підтримки хлопців та фотографувала всіх на свій айфон…

Тепер про атмосферу в залі суду.
Олійник обнімаючи маму й свою вагітну дружину через грати говорить:”Ви найдорожчі жінки в моєму житті”… Марина, весь суд тремтить… Я сиділа коло неї… Це тремтіння хаотично передалося мені. На неї гримали нацгвардійці й по початку навіть не підпускали до клітки… Коли ми почали пояснювати, що так не можна – нацгвардійці відступили й Марина простояла до кінця біля нього… Так, як вона знала, що її душитимуть сльози – написала чоловіку листа… Але знову ж таки, нацгвардійці не дозволили передати його… Тоді Олійник читав цього листа з Маринених рук… Вона трималася, як справжня жінка… Ні разу не заплакавши на його очах… Але коли вийшла з залу суду – сльози потекли рукою.. й вже ніхто не міг її заспокоїти.

До Крайняка на суд приїхав батько та тітка. Батько з сином привітались по козацьки та поговорили з широкими посмішками… Наче їх й не розділяють ці грати…

Цей народ таки не перемогти… Страждати нам не привикати.

Тамара Шевчук