роє військовослужбовців перебуваючи на своїй на позиції, у відповідності з наданими їм правами, передбаченим ст. 15 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, зупиняють авто, що прямує в район АТО.
Логічно?

Водій авто сказав, що він міліціонер, але документів при собі не мав. Не повірили.
Логічно?

Вилучили в незнайомця мобільний телефон, у якому побачили панорамну зйомку бойових позицій, номери операторів мобільного зв’язку Російської Федерації, травмат із затертим серійним номером, згорток з невідомим вмістом. Запідозрили, щось тут не так.
Логічно?

Доставили затриманого на блок-пост “Вєтєрок” на його автівці, бо свого транспортного засобу у добровольців не було.
Логічно?

Працівники поліції на блокпосту “Вєтєрок” встановити особу не змогли і…відмовили в його затриманні.
Це так нада?

Тоді троє військових вирішили доставити затриманого командиру роти, але командира не знайшли.

Тоді вони повертаються на свою позицію з цим затриманим, і там їх арештовують. Звинувачення: погроза вбивством, викрадення людини, розбій, угон, групова хуліганка, наркотики, посягання на життя правоохоронця…

Це був дійсно правоохоронець.

Сьогодні виповнюється рівно півтора роки, як ці троє добровольців Яма, Спікер і Рекс знаходяться в СІЗО Бахмута під вартою. Шкода Миколу Агапова (Яму), він – сирота з Херсонщини, який з перших днів на війні. Шкода Романа Щурова (Спікера), родина включно з маленькими дітьми якого знаходиться на окупованій території, а сам він хворий після численних поранень не має змоги допроситися навіть мінімального лікування. Шкода Вадима Фещенка (Рекса), про якого я мало знаю, і він для мене просто доброволець, такий, яких тисячі.

(с) Тетяна Близнюк