Всього 10 добровольців. Більш як пів року, як справу передали до суду. З літа засідання в Ленінському суді м.Харкова в основному переносяться і їм просто продовжують санкцію без жодних пояснень. Свідки та потерпілі знаходяться на непідконтрольній Україні території (вже з цього можна здогадатися, що за свідки) і на засідання не з’являються.

Тим не менш, з травня, коли справу було передано до суду, ув’язнені добровольці не мали можливості ознайомитись навіть зі справою.

Під час останнього засідання, яке було вчора, їм продовжили тримання під вартою до 1 лютого 2016 р.

Серед цих айдарівців ми визнали лише одного – Миколу Чепіля. Оскільки лише його історію знаємо.

Але зараз стало відомо, що одного з загону звуть Валерій Михайлюк, який має відзнаку “За мужність” і який втратив на цій війні сина.

Інших поки не знаю. Найстрашніше, що є підстави підозрювати, що це не єдиний ув’язнений загін сьогодні, а вже скільки добровольців сидять поодинці – неможливо з’ясувати. Класичні статті – або за незаконне зберігання зброї, або по заявах сепаратистів щодо поганого з ними поводження в полоні.

Наступне засідання 24 грудня в 11:00 в ленінському суді Харкова.

PS.: Під час останнього візиту до Лук’янівського СІЗО я спитала керівника, скільки АТОшників наразі перебувають в їхній установі. Він відповів: не знаю, для мене всі однакові.

Тетяна Близнюк