Комітет визволення політв’язнів виник як громадянська ініціатива, яка силами небайдужих людей чинила спротив кримінальному переслідуванню громадських та політичних діячів, людей чину – тих, хто в той чи інший спосіб чинив спротив антинародному режимові, беззаконню, корупції, злочинності, свавіллю.

Наші активісти боролися за кожного в’язня, якого визнавали політпереслідуваним нашими Зборами.

Наші активісти зазнавали кримінального переслідування, фізичного та психологічного тиску за свою діяльність.

Наші активісти своєю безкорисливою, жертовною діяльністю здобули авторитет та повагу серед різноманітних громадсько-політичних організацій.

Наші активісти під час Революції Гідності були в перших лавах барикад. Наш лідер, Микола Коханівський був кілька разів поранений під час лютневих боїв 2014 року, але не пішов з барикад до повної перемоги.

Майже вся чоловіча частина організації сьогодні виборює нашу Незалежність на Сході України.

Сьогодні лави наших прихильників, тих, хто прагне нам допомогти дедалі більшає. Більшає також тих, хто прагне нашого захисту.

Навіть в часи найбільших переслідувань ми добивалися визволення громадських активістів з пазурів злочинної системи.

Після перемоги Революції Гідності нам вдалося зробити неможливе: в один день ми домоглися ухвалення Постанови, яка дала можливість вийти на волю усім в’язням з нашого списку.

Серед тих, хто вийшов на волю в лютому 2014 року народний депутат Ігор Мосійчук; народний депутат, командир полку “Азов” Андрій Білецький; заступник командира батальйону ОУН Владислав Попович; правозахисники Віктор Смалій, Віталій Запорожець та Дмитро Павліченко; доктор наук Олег Однороженко; заступник командира полку “Азов” Володимир Шпара, воюють за волю України Сергій Бевз, Ігор Михайленко, Віталій Княжеський, Володимир Никоненко;  важко поранений на Сході України Віталій Применко наразі проходить реабілітацію.

Сьогодні ми пишаємось тими людьми, яких ми змогли визволити попри шалений опір системи.

На жаль, сьогодні багато українських патріотів перебувають в неволі або є політичними переслідуваними.

Нещодавно активісти КВП, які стали народними депутатами (політв’язень Ігор Мосійчук, командир батальйону “Свята Марія” Дмитро Лінько, заступник голови фракції РПЛ Андрій Лозовий) зареєстрували Законопроект, який має на меті амністувати 49 осіб з нашого списку, 19 з яких наразі перебувають в неволі.

Але днями, напередодні розгляду Законопроекту в Комітеті законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, на телеканалі “1+1” в прамтайм раптом почали виходити сюжети, які дискредитують нашу діяльність, наших політпереслідуваних та народних депутатів, які ініціювали дану законодавчу ініціативу. В прямому ефірі пролунали брудні образи в бік народних депутатів Ігоря Мосійчука, Андрія Лозового та Дмитра Лінька, а список політв’язні було названо  “цілою купою злочинців, убивць, хабарників і крадіїв”. В цьому дискредитаційному проекті взяв участь народний депутат Антон Геращенко, який попередньо навіть не вчинив спроби вивчити питання.

Ми наголошуємо, сьогодні ті, кого ми вважаємо політпереслідуваними – це:

  •  Григорій ГУЛЬВІЧЕНКО і Лесь ЧЕРНЯК – в’язні Лук’янівського СІЗО, яким інкримінують розстріл посту ДАІ в березні минулого року. Вони є героями Майдану, постійними бійцями передової, борцями за визволення політв’язнів; доказів їхньої винуватості судове слідство поки що не знайшло і передало справу прокуратурі для доопрацювання.
  •  Василь ДАНИЛІВ – в’язень Лук’янівського СІЗО, якому інкримінують замах на такого собі банкіра Сергія Дядечка. Данилів, громадянин Чехії, відомий тим, що в Чехії надавав притулок політбіженцям часів режиму Януковича, що його благодійна організація допомагала Майдану, а зараз допомагає фронту.
  •  Олександр ДЕРЕНКО, Віталій КАЛУГІН, Макар КОЛЕСНИКОВ, Сергій ПОРОЖНИЙ – в’язні Лук’янівського СІЗО, члени організації “Білий Молот”. Після перемоги Майдану допомагали правоохоронцям виявляти наркопритони, що призвело до фабрикування кримінальної справи проти них самих.
  •  Артем ДЕРИГЛАЗОВ – якому інкримінують убивство міліціонера і поранення ще двох. З ним же ж, у Харківському СІЗО перебуває Віталій КАДНІЧАНСЬКИЙ – йому інкримінують замахи на расовому грунті. Ці активісти організації “Патріот України” арештовані в ті часи, коли були гоніння на цю організацію. Сімох активістів нам вдалося визволити минулої зими: Ігоря Мосійчука, Володимира Шпару, Сергія Бевза, Андрія Білецького, Віталія Княжеського, Андрія Михайленка та Олега Однороженка. А про Дериглазова та Каднічанського Комітет визволення політв’язнів тоді не знав. Тільки тому ці патріоти за гратами.
  •  Олександр КАНЦЕДАЙЛО – в’язень Лук’янівського СІЗО, юрист, правозахисник, колись виграв справу проти Януковича. Засуджений за ніби участь у вбивстві бізнесмена. Насправді є підстави вважати, що справу проти нього сфабриковано через те, що Канцедайло відмовився свідчити проти БЮТу, зокрема – Олександра Турчинова.
  •  Сергій ОНІЩЕНКО та Юрій СИМОНЕНКО – в’язні Лук’янівського СІЗО, професор і доцент Національного авіаційного університету. Інкримінують замах на життя ректора університету Максима Луцького. Є відомості, що ректор інсценізував замах на себе. Проопозиційних науковців зробили винними через їхню опозиційну до ректора-регіонала діяльність.
  •  Юрій ПАВЛЕНКО (Хорт) – в’язень Вінницького СІЗО, якому інкримінують організацію масових заворушень за протести під Вінницькою ОДА 6 грудня минулого року.
  •  РЕБІКОВИ Віктор та Ілля – в’язні Сімферопольського СІЗО, наразі вивезені до м. Ростова Російської Федерації. Батько і син Ребікови – голова і депутат Алуштинської сільради потрапили до в’язниці під час зачистки опозиційних місцевих депутатів часів Януковича. Віктор Ребіков, голова сільради відмовився підписати передачу шматка землі провладній фірмі «Кедр». Через це їх оголосили хабарниками. Сімферопольському СІЗО Ребікови відмовились брати російське громадянство – і за це були вивезені до Ростова.
  •  ХАРАКОЗИ Віталій, Ренат і Родіон – в’язні Маріупольського СІЗО, яких звинувачують в убивствах, зберіганні наркотиків та інших злочинах. Злочинцями їх було оголошено після того, як Віталій Харакоз розпочав кампанію проти конопляних полів, що належали куму Януковича. Єдиний доказ їхньої провини – це їхні зізнання, отримані під час звірячих тортур.
  •  Віталій ТЕЛЬНОВ – в’язень Херсонської виправної колонії. Він – з другої сотні Майдану. Викрадений в січні минулого року “беркутом”, побитий і звинувачений у зберіганні наркотиків.
  •  Дмитро ЛИСКОВИЧ та Михайло СТРЄЛКІН – днями, після 9 місяців ув’язнення вийшли з Лук’янівського СІЗО на цілодобовий домашній арешт члени ГО «Правий Сектор». Інкримінують викрадення людини через те, що вони захищали родину від рейдерів.
  •  Максим БЕРЛІЗОВ, Євген ЗВЕГІНЦЕВ, Євген ТІМЕРБЕКОВ, Павло ШЕХОВЦОВ – Майданівці сьогодні на домашньому арешті за минулорічну бійку з групою місцевих “тітушок”.
  •  Олесь ВАХНІЙ – український журналіст, письменник, публіцист, громадський діяч. Минулого місяця виправданий в одній справі (закриття гральних автоматів), засуджений і звільнений з Лук’янівського СІЗО по амністії у другій справі (народна люстрація прокурора Брянцева) і зараз звинувачується за ст. 296 ч. 2 за протест під ВРУ 14 жовтня минулого року.
  •  Активісти Чорного Комітету Ярослав ВИШНЯК, Тарас КРИВКО, Іван ЛОЛА, а також активісти Олександр ЗАХАРЧУК, Борис ОЛІЙНИК, Дмитро РОГОВИЙ, Євген СТЕМПКОВСЬКИЙ, Михайло СТРИЖКА – всі вони на домашньому арешті за участь у Марші визволення політв’язнів 14 жовтня 2014 р. Багато хто з них наразі воює за Українську незалежність на Сході України
  •  Одеський активіст Сергій ХОДІЯК та журналіст Всеволод ГОНЧАРЕВСЬКИЙ – на домашньому арешті за участь у Марші єдності України в Одесі 2 травня 2014 року.
  •  Владислав ГОРАНІН – лідер “Білого Молоту”, на підписці про невиїзд у справі “Гульвіченка-Черняка”, наразі воює на Сході України.
  •  Євген ГУРИН – неповнолітній активіст, на домашньому арешті за акцію протесту біля магазину «Рошен» в січні 2015 р.
  •  Богдан ТИЦЬКИЙ та Спартак СЕРГІЄНКО – під слідством, за «народну люстрацію» мера Конотопа. Наразі Богдан Тицький воює в батальйоні ОУН.
  •  Андрій ПАСТУШЕНКО – замкомбата батальйону ОУН, тричі поранений, зокрема – на Майдані, в Донецькому аеропорту. Проти нього заведено справу по незаконному зберіганню зброї.
  •  Микола КОХАНІВСЬКИЙ – лідер КВП, комбат ОУН. Засуджений за руйнування пам’ятника Леніну на Бесарабській площі м. Києва у 2009 році.
  •  Ярослав КРАВЧЕНКО – засуджений умовно за незаконне зберігання зброї на початку літа минулого року. Зараз воює під Маріуполем.
  •  Богдан КРУЖКО – громадський активіст, майданівець, сьогодні – на підписці про невиїзд за протест біля ВРУ у серпні 2014 р.
  •  Ярослав ЛЕВЕНЕЦЬ – на домашньому арешті у сфабрикованій за часів януковича справі. Тренер бойового гопака, організатор протестних акцій на Дніпропетровщині. Сьогодні – боєць ДУК “Правий Сектор”.
  •  Петро МИХАЙЛЕНКО – активіст КУПРу під слідством після спровокованої бійки в часи режиму Януковича.
  •  Ярослав МІСЯЦЬ – депутат Ірпінської міськради, наразі під слідством за події біля Ірпінської прокуратури під час виборчої кампанії (був кандидатом в нардепи від РПЛ).
  •  Анатолій ШОЛУДЬКО – наразі в Польщі, через переслідування у сфабрикованій під час Майдану справі у нібито незаконному зберіганні зброї. Член проводу УНСО.
  •  Сергій КОСТАКОВ – один з лідерів Податкового Майдану 2010 року. Через переслідування з боку режиму Януковича був змушений виїхати до Чехії, але після перемоги Майдану одразу повернувся в Україну і, не дочекавшись закриття справи проти нього, вирушив на Схід в складі 72-ї Білоцерківської механізованої бригади. Спочатку був у розвідці, потім – у мінометній роті. Справу по Податковому Майдану за цей час проти нього не було закрито, натомість, вже на Сході проти Костакова було порушено нову справу за буцімто викрадення автомобіля. Автомобіля, на якому Сергій вивіз поранених і одразу повернув. Восени 2014 року Сергій Костаков зник по дорозі до Києва і досі його доля невідома.

Ми вимагали і вимагаємо персональної амністії і подальшої реабілітації цих громадян. Нас обурює, що журналісти і політики дозволяють собі ганьбити українських патріотів, багатьох з яких можна впевнено назвати Героями України.

Свободу політв’язням!

Слава Героям!

Прес-служба КВП

Шановний Арсене Борисовичу! 

Змушений звернутись до Вас з наступного питання. У добровольчому батальйоні ОУН воює колишний політв`язень, на сьогодні – сотенний батальйону ОУН, голова ГО “Стоп-наркотик”, координатор Комітету Визволення Політв`язнів Владислав Попович. Нагадаю: Владислав та його побратими вели безкомпромісну й успішну боротьбу з наркомафією у місті Ніжині. За режиму Януковича міліцією було сфабриковано кримінальну справу проти групи активістів, яких очолював Владислав, й вони отримали великі терміни ув`язнення.

Ця справа набула неабиякого розголосу – люди почали називати цих козаків “Ніжинськими РобінГудами”, а ми на засіданні Комітету Визволення Політв`язнів визнали групу Владислава політичними в`язнями.

Завдячуючи Революції Гідності всі патріоти, які були в списку КВП, рішенням Верховної Ради були виправдані й вийшли на свободу. Владислав відразу включився в Революційні процеси. Почав з того, що продовжив боротьбу з наркомафією в Ніжині. Результат боротьби: протягом року жодна наркоточка в Ніжині не працює! Наголошую: жодна! Хоча до того наркотики в Ніжині можна було купити майже вільно в центрі міста в нічних клубах, тощо.

Також Владислав вступив добровольцем у батальйон ОУН і, неодноразово перебуваючі у зоні АТО, дослужився до звання сотенний. До того ж він активно долучився до діяльності КВП, його допомога як колишнього політичного, який безпосередньо побував у застінках системи, безцінна.

Так ось, нещодавно ніжинська наркомафія оголосила війну активістам “Стоп-наркотик” і прямо вказала, що їхній головний ворог – це РобінГуд (Владислав Попович).

Погрози від наркобаронів Владиславові надходили й раніше, але в цей раз мафіозі відразу перейшли від слів до діла. 10 лютого 2015 року відомий наркомафіозі на прізвисько Сянда в центрі Ніжина з автомата відкрив вогонь по одному з активістів ГО “Стоп – наркотик”. Тільки диво врятувало патріота від наглої смерті. Стріляючи, цей тип вигукував: “Як торгував наркотиками, так й торгувати буду, мені ніхто не указ!” Слід зазначити, що практично всі наркоборони в Ніжині – це представники ромської національної меншини. За весь цей час жоден з торгівців “смертю” не опинився за гратами, хоча їх імена добре відомі місцевим правоохоронцям. За інформацією активістів ГО “Стоп-наркотик”, на сьогодні в Ніжині накопичився великий об`єм наркоречовини, і саме неможливість торгувати з бажаним для мафії розмахом привела практично до війни між містянами та ромською наркомафією. Але слуги сатани завжди дуже винахідливі. Останнім часом цигани торгують через мобільний телефон: телефонують по мобільному до наркозалежного і пропонують за наркотик перевести гроші на картку, вказуючи, у якій поштовій (наприклад) скринці залишать дозу. Кожного дня злочинці міняють телефон й сім-картку, ця схема не дає бажаних об`ємів продаж, але все одно забезпечує крімінальникам шикарне життя. А молодим українцям – вірну смерть.

Пане міністре, у зв`язку з вишенаписаним у мене до Вас декілька питань:

1. Чи зможуть правоохоронці захистити ніжинців і безпосередньо ОУНівця Владислава Поповича від наркомафії, чи краще на захист містян стати батальйону ОУН? Ресурс і війсковий досвід із захисту українців у добровольців достатній.

2. Чи можуть очолювані Вами міліціянти боротись з новими способами збуту наркоречовини? Скажу чесно, громадським активістам важко відстежити наркоторговця, який торгує за такою схемою. А у правоохоронних органів, які знаходяться на держзабезпеченні, всі засоби відстеження й виявлення такого злочинця є. Чи все ж таки Ви вважаєте, що МВС не в силах боротися з модерновим розповсюдженням наркотиків і, відповідно, знову покладаєтесь на громадськіх активістів?

P.S Знаючи, що пан міністр є активним ФБ-користувачем, я цей лист поширю безпосередньо на сторінку пана міністра, сподіваючись на швидку відповідь. Офіційним листом також звернусь, сподіваючись не отримати чергову відписку. Всі знають, що на сьогодні лише публічність тієї чи іншої справи дає хоч якийсь результат. На жаль.

З повагою
Командир батальйону ОУН
Микола Коханівський

Владислав Попович

Владислав Попович

Пройшов майже рік, як «ніжинські робінгуди» вийшли на волю.

У 2009 році шість спортсменів з міста Ніжин, що на Чернігівщині, бачачи бездіяльність влади, почали вишукувати продавців наркотиків і змушувати їх зізнатися в даному злочині на відеокамеру. Лідером групи був Владислав Попович, у якого з наркоманією були свої рахунки (наркотичний досвід молодшого брата).

Боротьба проти місцевої наркомафії вилилась для «робінгудів» кримінальною справою проти них самих і великими термінами ув’язнення згодом.

Лише Революція Гідності визволила героїв з тюрем 24 лютого 2014 року, коли понад триста народних депутатів проголосували за Постанову Верховної Ради № 4202 «Про звільнення політв’язнів».

Лідер «ніжинських робінгудів» Владислав Попович одразу після звільнення з колонії приїхав на Майдан і вступив до лав Першої київської сотні ОУН, а згодом став одним з командирів батальйону ОУН, який захищає нашу Батьківщину на Сході України.

Крім цього Владислав Попович продовжив боротьбу з ніжинською наркомафією. Владислав, та його послідовники домоглися того, що наразі в м. Ніжин не працює жодна «наркоточка».

Сьогодні за цілковитої бездіяльності правоохоронців група активістів стоять на сторожі рідного міста від наркотичної загрози. Але віднедавна Владиславу Поповичу почали погрожувати фізичною розправою, а одного разу циганський барон, який є в місті одним з головних наркодилерів, навіть відкрив в бік активіста організації “Стоп наркотик” стрілянину.

Комітет визволення політв’язнів обурений бездіяльністю правоохоронних органів в місті Ніжині.

Ми вимагаємо захисту борців з наркомафією від бандитів, які захищають злочинний бізнес.

Прес-служба КВП

На підтримку солідарних з Україною!

22 січня 2015 в м Мінську біля пам’ятника Тарасові Шевченку було арештовано дев’ять осіб, які вшановували пам’ять героїв Небесної Сотні в річницю смерті перших жертв на Майдані.

Уся провина білоруських патріотів полягала в тому, що вони помолилися за загиблих героїв України, поклали квіти, запалили свічки, заспівали державний гімн України і білоруський національний гімн “Магутни Божа” і розгорнули портрет героя Небесної Сотні Михайла Жизневського.

При затриманні, етапуванні та в РУВС, співробітники силових структур Республіки Білорусь дозволяли собі зневажливе і знущальне ставлення до державної символіки та Героїв України. При цьому також ображали і знущалися з керівництва держави, зокрема з Президента України Петра Порошенка, який зовсім недавно зустрічався і активно співпрацював з диктатором Білорусі Олександром Лукашенком.

23 січня 2015 п’ятеро з дев’яти затриманих, а саме

  • заступник голови руху Солідарності “Разам” Алесь Макаєв;
  • активіст Руху Солідарності “Разам” Євген Батура;
  • координатор “Європейської Білорусі” Максим Вінярський;
  • активісти опозиції Микола Колос та Ольга Ніколайчик

були засуджені в будівлі Центрального РУВС Мінська до різних термінів адміністративного арешту – від 5 до 15 діб.

Активістка Руху Солідарності “Разам” 68-й річна пенсіонерка Ніна Богінська отримала на цьому ж закритому судилищі штраф – 3600000 білоруських рублів.

Ми солідарні з затриманими білоруськими патріотами, дуже вдячні їм за вшанування Героїв Небесної Сотні і їх любов до України. Нас дуже насторожує мовчання офіційних властей в Києві щодо репресій по відношенню до білорусів солідарних з Україною, наруги і приниження з боку лукашенківських бойовиків до державних символів і героїв України.

Президент Порошенко та інші керівники держави, які прийшли до влади за рахунок Майдану вільні не мати почуття власної гідності і не реагувати на образи на свою адресу, але не мають права мовчати з приводу вищезазначених фактів.

Ми вимагаємо негайного звільнення білоруських патріотів, скасування диких судових рішень щодо їхнього ув’язнення і штрафу та виплати матеріальної компенсації за моральну шкоду. Ми відповідально заявляємо, що нікому не вдасться зруйнувати одвічну дружбу між білоруською та українською націями.

Слава Україні!

Живе Білорусь!

Слава Нації!

Координатор Комітету визволення політв’язнів – Микола Коханівський

Координатор Руху Солідарності “Разом” в Україні – Галина Сарочик

м.Київ

28.01.2015

 

Супольная заява Камітэта Вызвалення Палітвязняў і кіеўскай группы Руха Салідарнасці «Разам»

У падтрымку салідарных з Украінай!

22 студзеня 2015 г. у г. Менску каля помніка Тараса Шаўчэнкі былі безпадстаўна затрыманыя дзевяць чалавек, якія ўшаноўвалі памяць герояў Нябеснай Сотні ў гадавіну смерці першых ахвяраў на Майдане. Уся віна беларускіх патрыётаў была ў тым, што яны памаліліся за загінулых герояў Украіны, усклалі кветкі, запалілі знічкі, праспявалі дзяржаўны гімн Украіны і беларускі нацыянальны гімн “Магутны Божа” і разгарнулі партрэт героя Нябеснай Сотні Міхася Жызьнеўскага.

Пры затрыманні, этапаванні і ўтрыманні ў РУУСе затрыманых, супрацоўнікі сілавых структураў Рэспублікі Беларусь дазвалялі сабе зняважлівае і здзеклівае стаўленне да дзяржаўнай сімволікі і герояў Украіны. Пры гэтым таксама абражалі і здзекваліся з кіраўніцтва дзяржавы, у прыватнасці з Прэзідэнта Украіны Пятра Парашэнкі, які зусім нядаўна сустракаўся і актыўна супрацоўнічаў з дыктатарам Беларусі Аляксандрам Лукашэнкам.

23 студзеня 2015 г. пяцёра з дзевяці затрыманых, а менавіта намеснік старшыні Руха Салідарнасці “Разам” Алесь Макаеў, актывіст Руха Салідарнасці “Разам” Яўген Батура, актывісты апазіцыі Максім Вінярскі, Мікола Колас і Вольга Нікалайчык былі асуджаныя ў будынку Цэнтральнага РУУС г.Менска на розныя тэрміны адміністратыўнага арышту – ад 5 да 15 сутак. Актывістка Руха Салідарнасці “Разам” 68-і гадовая пенсіянерка Ніна Багінская атрымала ў гэтым жа “судзілішчы”, куды не дапускалі людзей, штраф – 3 600 000 беларускіх рублей.

Мы салідарныя з затрыманымі беларускімі патрыётамі, вельмі ўдзячныя ім за ўшанаванне Герояў Нябеснай Сотні і іхнюю любоў да Украіны. Нас вельмі насцярожвае маўчанне афіцыйных уладаў у Кіеве адносна рэпрэсій да беларусаў салідарных з Украінай, здзеку і знявагі з боку лукашэнскаўскіх баевікоў да дзяржаўных сімвалаў і герояў Украіны. Прэзідэнт Парашэнка і іншыя кіраўнікі дзяржавы, якія прыйшлі да ўлады за кошт Майдану вольныя не мець пачуцця ўласнага гонару і не рэагаваць на абразы ў свой бок, але не маюць права маўчаць па вышэйпералічаных фактах.

Мы патрабуем неадкладнага вызвалення беларускіх патрыётаў, адмены дзікунскіх судовых рашэнняў па іх зняволенню і штрафу і выплаты матэрыяльнай кампенсацыі за маральную шкоду.

Мы адказна заяўляем, што нікому не ўдасца разбурыць спрадвечнае сяброўства між беларускай і ўкраінскай нацыямі.

Слава Украіне!

Жыве Беларусь!

Слава Нацыі!

Каардынатар Камітэту Вызвалення Палітвязнеў – Мікола Каханеўскі

Каардынатар Руха Салідарнасці “Разам” ва Ўкраіне – Галіна Сарочык

г.Кіеў

28.01.2015

 

Шановний пане міністре!

 Наших Кримських політв’язнів, батька й сина Ребікових, з Сімферопольського СІЗО відправили до Російської Федерації, останнє їхнє місцезнаходження, яке нам відоме, – СІЗО міста Ростова.

Це відбулося попри те, що Віктор та Ілля Ребікови відмовились приймати громадянство Росії і на кожному суді заявляли про це. «Ми громадяни України і не визнаємо рішень судів Криму після його окупації» – наполягали в’язні режиму Януковича.

Раніше ми звертались до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, щоб вона посприяла у вирішенні питання етапування Ребікових з окупованої території. Але пані омбудсмен нам відмовила, аргументуючи тим, що звертатися щодо екстрадиції – це визнавати те, що Крим не наша територія.

Наразі ситуація змінилася: батько і син Ребікови тепер знаходяться на території Російської Федерації, вироки щодо них набрали законної сили, на думку російських правоохоронних органів, і тому вже можна застосувати положення Розділу 4 Мінської Конвенції від 22 січня 1993 року і витребувати громадян України, батька й сина Ребікових до України.

Порушення питання про екстрадицію відноситься до компетенції Міністерства юстиції України, і тому ми вимагаємо якнайшвидше ініціювати  повернення наших патріотів до України.

 

Координатор

Комітету Визволення Політв’язнів                                    Микола Коханівський

 

 

Керівник прес-служби

Комітету Визволення Політв’язнів                                    Тетяна Близнюк