Через за місяць з лишнім вже буде два роки, як стало відомим на усю країну обличчя беркутівця Євгена Антонова. Після кривавого розгону Майдану 30 листопада 2013 року фото цього командира роти спецпризначенців розійшлося мережею, і стало уособленням жорстокості системи, проти якої власне повстав Майдан.

Всі ці майже два роки Антонов продовжує працювати командиром роти спецпризначення. Всі ці два роки він, по ідеї, отримує зарплату, збільшує свій стаж тощо. Всі ці майже два роки міністерство внутрішніх справ в судах, в службових розслідуваннях захищало і захищає беркутівців.

Мене часто питають – чому та відбувається?

А я не знаю. Я не знаю, чому в серці у людини ламається деталь під назвою “совість”.

***
А ось інший співробітник МВС – щоправда, у минулому

До майдану на нього полювали тітушки і служба зовнішнього спостереження МВС, як на опозиційного активіста. Пройшов Майдан, пройшов так звану АТО. Коли він повернувся з фронту, ті самі міліцонери, що полювали на нього до Майдану, “закрили” Андрія Медведька за звинуваченням у “вбивстві Бузини”.

З чотирнадцяти років Андрій Медведько брав активну участь в політичному житті міста і країни.

В 2008 долучився до руху “Збережи Старий Київ”, брав участь в низці кампаній проти незаконних забудов по всьому Києву, більшість з яких стали переможними. Зокрема, бої за сквер на вул. Прорізній та на Пейзажній алеї.

Завдяки акції, до організації якої долучився Андрій, вдалося відстояти замок Барона на Золотих Воротах. У важких баталіях з рейдерами вдалося захистити пам’ятку архітектури на Малій Житомирській та довгий час захищати від рейдерів Гостинний Двір.

В 2011 році Медведько організовує в Києві “Кубок Молодого Футболу”, що пізніше стає всеукраїнським. Мета змагання – пропаганда здорового способу життя серед молоді.

В 2012 році вступає до лав Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, де одразу отримує кілька відзнак за активну діяльність.

В тому ж році починає працювати сам та вчити працювати інших з громадськими запитами на публічну інформацією. Чітка бюрократична робота дозволяє абсолютно легально боротись проти незаконних МАФів та наливайок.

Під час снігового колапсу в березні 2013 року організовує службу волонтерів “Рятуй Київ без Попова”. Близько тисячі волонтерів чистять під’їзди до лікарень та витягують людей з заметів на Житомирській трасі.

Вступив до лав добровольчого батальйону особливого призначення “Київ-2”, де ніс службу до січня 2015 року.

18 червня 2015 року затриманий і до сих пір знаходиться за гратами.

 

Ігор Луценко

Народний депутат України, член комітету з питань запобігання і протидії корупції

Господа судьи!!!
Уверен, что вы уже поняли, в какую беду вы вляпались, когда дали согласие на участие в политических процессах.
Вам казалось, что сегодня будет, как и при Яныке, подписал приговорчик и имеешь, (по Высоцкому) “дом в Чикаго, много женщин и машин”. Но сегодня вы поняли, что запахло жареным. Вы уже знаете, что ваша адресная книга более не секрет, и понятие “неприкосновенность” весьма иллюзорно. Это не угроза физической расправой. Это угроза быть облитым самым настоящим дерьмом, после чего иначе чем “говнюками” (в мягкой форме “копрофилами”) вас называть не будут. Уж лучше “суд Камбиза” кисти Герарда Давида.
Как гуманист и филантроп предлагаю вам лучший способ не мараться. “Сказаться больным” или проще – симулировать опасную болезнь.
1. Бубонная чума:
Ввести в подмышечную, паховую область и под челюсть (в районе лимфоузлов) расплавленный парафин либо гель. При вызове врача бредить, брызгать слюной, называть Президента Антихристом или Чупакаброй.
2. Пляска святого Витта:
Перед появлением бригады скорой помощи начать исполнять нижний брейк и при этом положить за щеку кусочек карбида или таблетку аспирина УПСА для имитации пены.
3. Ветряная оспа:
Оросить физиономию и грудь капельками зеленки и пускать ветры.
4. Птичий грипп.
При появлении бригады скорой помощи имитировать приступ кашля, при этом многозначительно указывая на клетку с волнистым попугайчиком или упаковку куриных пупков “НАША РЯБА”.
5. Шизофрения.
Способы указаны в ЗОЛОТОМ ТЕЛЕНКЕ Ильфа и Петрова… Если грамоте не обучены, можете пересмотреть в Ю-тьюбе выборки речей Шокина, преподобного Саид-Бабы или юродивого Витальки.
6. Острый энурез, диарея, лихорадка Эбола, рошенофилия, холера требуют частой смены нательного и постельного белья, но тоже эффективны.

Последуйте этим советам, иначе симулировать не придется. Эти хвори к вам придут сами. Колдуны Вуду стоят недорого.

Марк Гресь/facebook

Оcтаннім чаcом, нажаль аcиметpично до кількоcті політв’язнів, збільшyєтьcя кількіcть поpохоботів. Якби абcypдно це не бyло, але не дивлячиcь на злив фpонтy, пpовали в економіці і на додачy ще й новітні політpепpеcії, ніби з конвеєpy з’являютьcя pізні даyни, фанати влади. І мова не лише пpо пpохвеcійних політолyхів і анал-ітків, а й пpо пpоcтолюднy cіpомаcy. Від яких доводитьcя чyти тези по типy: “Не відпycтили з-під ваpти? Ув’язнили? Оголоcили в pозшyк? – Значить є за що. Значить винен!”.
На що ycіляким подібним хочy відповіcти наcтyпне:
Знаєте, а я дійcно винен! Винен в томy, що наpодивcя на найпpекpаcнішій землі cвітy цього – yкpаїнcькій. Винен в томy, що я Укpаїнець, що я з того наpодy, котpий майже yвеcь cвій пеpіод іcнyвання боpетьcя за пpаво бyти вільним й pівним cеpед інших наpодів. І також я винен в томy, що є yкpаїнcьким націоналіcтом, тим хто cтоїть на захиcті ycього yкpаїнcького, і тим хто pазом з побpатимами зобов’язавcя взявши до pyк збpою, боpотиcя за повне визволення вcіх земель yкpаїнcьких, від воpогів зовнішніх і внyтpішніх!
І я готовий понеcти за це відповідальніcть. Пеpед Богом, і влаcною cовіcтю!
А на вcі ваші оcyди й cyди, я клав одне ycім відоме міcце!

Сергій Бойко/facebook

Я не належу до числа тих, хто радіє бідам і негараздам ближнього. Єхидні рукоплескання, до яких вдаються моральні деграданти з причини низки арештів активістів політичної партії “Свобода”, трактую доказом недолугості і українофобії. Не тіштесь дочасною несправедливістю, панове україноненависники й адепти неукраїнської за складом, духом і змістом адміністрації Порошенка-Яценюка-Гройсмана. Ці проблеми не є першими в історії українського народу. Вони дочасні, тож кличу не забувати, що на все приходить час розплати.

Аналізуючи причини того дійсно незаздрісного становища, в якому опинились активісти і навіть дехто з членів проводу “Свободи”, тяжко не помітити і їхньої (і навіть в першу чергу саме їхньої) в тім провини. Політична партія “Свобода” постала на частині решток Соціал-Національної Партії України, яка без перебільшення увірвалась в політичне життя України відразу після проголошення ще окупаційною Верховною радою незалежності. Переважна більшість активістів СНПУ (себто задіяних в протирежимній і протисистемній боротьбі ще з часів вже зниклого СССР) вступати до лав “Свободи” принципово відмовились. Навчений гірким досвідом внутрішньопартійних чвар, котрі і стали однією з головних причин ослаблення, а згодом і саморозпуску СНПУ, очільник “Свободи” Олег Тягнибок від самих початків започаткував практику добору на керівні і відповідальні посади осіб не за наявністю необхідних харизми, досвіду, знань, а на основі особистого уподобання й рівня лояльності (яка нерідко межувала з запопадливістю і навіть підлабузництвом). Наслідки звичайно ж не змусили на себе чекати. Значний відсоток “свободівських” регіональних керівників, рівно як і членства всіх рангів та рівнів (починаючи з низового й закінчуючи найближчим оточенням Тягнибока) безпідставно повірили у сласну вагомість, самодостатність, і навіть месіанство.

Вдала й нерідко доречно-емоційна риторика Тягнибока сприяла постанню віри в те, що “Свобода” є єдиним репрезантантом націоналістичного руху в Україні. Показово-зневажливе ставлення до нехай і нечисельних, проте достатньо мобільних і дієвих “несистемних” націоналістичних середовищ, а також партій, котрі не мали аналогічних “свободівським” джерел фінансування, спричинило постання певного вакууму довкола партії. “Свобода” бачила виключно себе, і кожен прояв незгоди, заперечення, або навіть і спроби зорганізувати дискусію, сприймався актом “співпраці з антинародним режимом”.

Першою перемогою “Свободи” було здобуття більшості місць на виборах до місцевих рад в 2010 році в кількох західних регіонах України. Вистачило лише кілька місяців для того, аби значний відсоток виборців почав вголос нарікати на відсутність належних ініціатив в справі вирішення даних обіцянок в часі виборчої агітації й сподівань самих виборців. Факт паразитування багатьох депутатів місцевих рад від “Свободи” на ідеях націоналізму і патріотизму донині так і не спростований. Доречною буде згадка про депутата Івано-Франківської міської ради від “Свободи” Олега Гаркоти, котрий був затриманий в момент отримання неправомірної винагороди розміром в 30 тисяч американських доларів. Доречі, хабар Гаркота отримував в присутності очільника фракції “Свобода” Івано-Франківської міської ради. Не набагато краще повели себе й обрані від “Свободи” до Верховної ради. Навіть серед рядового членства виникали запитання про причини включення до прохідної частки виборчих списків осіб, котрі до націоналізму жодного відношення не мали і не мають. Єдине що приємно і вигідно різнило фракцію “Свободи” від решти, це узгоджене і одностайне голосування.

Час поставив свої вимоги, й започаткована Тягнибоком практика підбору “вигідних”, “потрібних” і “слухняних” дала збій. Від “Свободи” відійшла налаштована на безкомпромісну боротьбу з неукраїнською системою молодь (“СІЧ”), а колишні депутати, котрі внаслідок перемоги Майдану отримали посади у виконавчій владі, виявились безідейними і меркантильними себелюбцями. Дозволю собі не оприлюднювати терміни, якими винагороджував Олег Тягнибок тимчасово виконуючого обов`язки генпрокурора Олега Махніцького (знаю їх зі слів присутніх на тій нараді), але куди ж друже Олеже ти дивився раніше? Чому не чув слів тих, для кого націоналізм є змістом життя, а не формою реалізації особистих забаганок?

Після позачергових, вимушених перемогою Революції Гідності виборів до Верховної ради (2014 рік), значний відсоток вже колишніх депутатів від “Свободи” просто зникли з політичного і суспільного обрію. Їх не було помітно до обрання депутатами, їх не помітно і після припинення депутатських повноважень. Чому? Та тому, що ці люди ніколи націоналістами не були. Ну що ж…. Дякуємо вам панове за те, що голосували за кілька потрібних законопроектів в часи свавілля Януковича, але справа служіння Україні цим не обмежується.
Аналізуючи той незаздрісний стан в якому опинилась партія “Свобода” після подій біля Верховної ради 31 серпня нинішнього року, не можу не пригадати і проблему з котрою стикався особисто. Навесні 2012 року, в Києві постала громадська ініціатива, котра ставила за мету протидіяти мережам азартно-ігрових закладів, власниками яких були громадяни Росії. Про упередженість, до якої вдавались органи досудового розслідування МВС й прокуратури, я інформував громадськість неодноразово. Відразу після виборів 2012 року, в часі яких “Свобода” тріумфально здобула кілька десятків депутатських крісел, я звернувся до Юрія Сиротюка з проханням захистити від свавілля і й утисків. Юрко чудово знав, що я належу до націоналістичного середовища ще з часів почилого (і геть не в Бозі) Савєцького Саюзу, але на мою пропозицію зустрітись відповів без належного ентузіазму. Наша зустріч відбулась в одному з орендованих приміщень київським осередком “Свободи” по вулиці Саксаганського. Мій монолог Сиротюк майже не слухав. В часі моїх відвідин він активно спілкувався друзями в одній з соцмереж. На лишену мною йому скаргу в письмовій формі, я так і не дочекався відповіді.

Не кращим, і навіть ганебним чином повели себе депутати від “Свободи” (Іллєнко, Левченко) в часі голосування за арешт народного депутата Ігоря Мосійчука. Нагадаю, що подія відбулась 17 вересня, після того, як колишній член КПСС Шокін продемонстрував в раді змонтоване і сфальсифіковане відео нібито отримання Мосійчуком хабара. Для патріота, а тим паче націоналіста, видається дикою ситуація, коли чужинець Гройсман, порушивши всі норми і вимоги належної в таких випадках процедури, ставить на голосування вимогу взяти українця під арешт. Прикро, ганебно і боляче, що українц,і котрі трактують себе націоналістами, цю злочинну ідею підтримали. Ганьба вам, хлопці! До кінця вашого віку, ганьба! Спілкуючись зі “свободівцями”, довелось почути тезу про існування конкуренції між “Свободою” й Радикальною партією, до якої належав Мосійчук. Божевілля та й годі. Яка між українцями може бути конкуренція в годину наступу підлості, брехні, несправедливості і винародовлення? Покайтесь, панове! Прийде час, і за це доведеться дати звіт. І в цьому дочасному житті, і після фізичної смерті також.

Від самих початків долучення до націоналістичного руху, я ніколи не відвертався від тих, хто зазнав утисків від постокупаційного, постколоніального, посткомуністичного і постсавєтського режиму. Так мусить чинити кожен, для кого доля України і прагнення служити ближнім не є пустопорожнім дзвоном. Маючи не один десяток претензій до “Свободи” я не піду шляхом ігнорації бід, проблем і негараздів, який вже пройшли чимало “свободівців”. Маю принципи, і прагну втілити їх в життя. З цієї причини, переймаюсь незаздрісною долею кожного, кого паразитуючий на патріотичних гаслах режим піддає репресіям і утискам. Зло не має права на тріумф.

Кличу кожного небайдужого не стояти осторонь. І не бути споглядачем несправедливості, котру чинять нині на наших очах вчорашні комуністи й адепти режимів Кучми і Януковича з прокуратури, МВС та СБУ. “Свобода”, а з нею і всі практиковані її членством і навіть активом недолугості, є дочасними. Неприємні, навіть болючі, загрозливі для ідеї, але всеодно дочасні. Арештовані за події біля Верховної ради 31 серпня, рівно як і оббріханий Ігор Мосійчук підлягають негайному звільненню. Спірні питання в середовищі націоналістів і близьких до них, з`ясуються без втручання моральних деградантів з СБУ, МВС та прокуратури. Все решта упереджене пашталакання від лукавого.

Олесь Вахній

Гучне політичне шоу з нібито “викриттям” народного депутата Радикальної партії Ігоря Мосійчука, якого слідом заарештували прямо у приміщенні парламенту, показало подвійність стандартів влади і вибірковість правосуддя, повідомляє Національне бюро розслідувань України.

Показане відео від Шокіна було змонтоване і суттєво відредаговане. При ретельному перегляді неважко помітити де говорить заарештований депутат, а де прослідковується монтаж. Ролик створено у стилі екшену. Тому глядач, спостерігаючи за неякісними картинками навіть не звертає на це увагу на неякісний монтаж. Варто визнати, голослівно представлене “звинувачення” Ігоря Мосійчука не може слугувати доказом саме через монтажування та редагування.

Не можна довіряти заангажованій людині, яка має особисті інтереси у переслідуванні Мосійчука. Такі погрози, нагадаємо, вже були кілька місяців тому під час перипетій під Генпрокуратурою. Ігор Мосійчук з командою Радикальної партії вимагав відставки Віктора Шокіна та Ігоря Гузиря, звинувачених у хабарництві та покриванні кримінальних суддів.

Разом з тим варто згадати про гучну справу депутата БПП Цуканова, якого зловили на хабарі, але під тиском влади випустили, а саму справу заговорили воєнними новинами.

За спійманого на гарячому бердянського хабарника почав клопотати народний депутат від Блоку Петра Порошенка, член комітету із запобігання і протидії корупції у Верховній Раді, Ігор Артюшенко. І взяв його на поруки. Адже Віктор Цуканов є очільником бердянського відділення БПП. Іншим поручителем за Цуканова став народний депутат України Сергій Валентіра, який відомий у Бердянську як права рука нардепа Олександра Пономарьова (обидва входять до депутатської групи “Воля народу”).

За обвинуваченого хабарника народний депутат Артюшенко вніс заставу у розмірі 740 000 гривень, після чого Цуканова випустили на свободу. Незабаром після цього суд ухвалив рішення повернути нардепу від БПП заставу, і Віктор Цуканов залишився на волі під чесне слово владної партії. Суд досі не виніс хабарнику вирок, незважаючи на те, що з моменту його затримання минуло півтора року.

Нагадаємо, Віктора Цуканова, главу Бердянського відділення Блоку Петра Порошенка, заарештували 18 квітня 2014. Цуканов зажадав від місцевого підприємця 10 тисяч гривень винагороди за свою допомогу у виділенні земельних ділянок на березі Азовського моря. Співробітники обласного управління по боротьбі з економічними злочинами затримали його на гарячому у момент отримання хабара, підтвердженням чого є оперативна відеозйомка. Судове засідання переносилося кілька разів, але Цуканову так і не винесли вирок. Останнє засідання суду відбулося 20 серпня 2015 року.

Блок Петра Порошенка докладає всіх зусиль для того, щоб зам’яти цю історію, незважаючи на те, що факт хабара задокументовано дуже ретельно. Керівник секретаріату БПП Максим Саврасов заявив: “Ситуація, яка склалася навколо звинувачення депутата Бердянської міськради, члена “Партії Петра Порошенка”- “Солідарність” Віктора Цуканова у отриманні хабара, має вирішуватися виключно у правовому полі. Компетентні органи повинні провести неупереджене всебічне розслідування і з’ясувати – чи дійсно мав місце факт корупційного злочину”.

Донедавна Віктор Цуканов працював офіційним помічником народного депутата України VII і VIII скликань Олександра Пономарьова. За інсайдерською інформацією, на виборах до місцевих органів влади, які відбудуться 25 жовтня, Блок Петра Порошенко має намір висунути Віктора Цуканова на пост міського голови Бердянська. Фінансувати передвиборну кампанію Цуканова намір Олександр Пономарьов, який придбав політичну франшизу у Блоку Петра Порошенка.

Хабарник від влади став “героєм” відомого мему. Однак, кругова порука не зважає на це, і вперто просовує фаворитів оточення президента на ключові посади на усіх щаблях влади. З думкою народу ніхто не рахується.

sprotiv.org