Можна шукати по всіх куточках планети, у всі часи й у всіх культурах, але ви не знайдете більшого злочинця, завзятішого садиста ніж держава.

Можна бути кривавим різником, але ви не зможете вбити стільки скільки вбивали держави. Можна бути конченим маньяком, гвалтівником, садистом, але ви не перевершите того, що здатна запровадити у себе держава.

Сьогодні держави стали гуманніші – вони просто викрадають людей, закривають їх у підвалах і відправляють у рабство, і з кількістю рабів, які батрачать на провідні держави зараз (які піддаються тортурам, у яких намагаються відібрати права, честь і гідність) не зрівняється вся рабовласницька епоха.

Коли ви ходите на суди – ви бачите якусь кіношну постановку: мантії, молотки, медальки, прапори, трибуни. А я блін бачу тільки клітки. І слід там бачити тільки клітки. В кожному законі, в кожній інституції слід звертати увагу суто на клітки, паркани, колючку й кийки.

Вирок – це коли злочинець на якому клейма ніде ставити, керуючись літературою, яку писали такі ж злочинці, отримавши прохання від іншого угрупування злочинців визначає скільки життя у кого відібрати.

Кожен вирок і кожен судовий процес – це та сама страта, тільки по шматочках. У тебе забирають не все життя одразу й безболісно – над ним і в ньому довго копошаться брудними лапами хабарники, садисти, вбивці, гвалтівники, ідіоти і ідіотки, шльондри і сутенери, наркомани і наркобариги і саме ці люди визначають скільки від тебе відрізати.

Держава уповноважує вершити не суд – держава уповноважує показувати криваві видовища, однак діється це настільки довго, що ми з вами почали помічати суто найяскравіше.

Щоденно м’ясорубка перемелює тисячі життів, витримує оцю тупорилу інтригу, читає пошепки вироки, оголошує перерви, витримує павзу перед тим як сказати людині, яку запроторили в тісну клітку: “ми відріжемо шматочок твого життя, якщо тобі пощастить – ми відтяпаємо пару років. Саме в ці роки ти міг вчинити подвиг, врятувати свою країну, закохатися до безтями, народити чудових дітей, якими пишалася б твоя країна, або просто пішов би вчитися, створив би щось. Але ні, ти цього не зробиш – ці роки ти будеш шити робочі рукавички, дешеві шкарпетки, збивати піддони. Вмиратимеш на цій каторзі, вкалуючи понаднормово, аби отримати омріяне УДО і ще кілька років відмічатися в смердючому кабінеті в КВІ, в будівлі без туалету і опалення. Якщо ж тобі не пощастить, а більшості не щастить – ми відтяпнемо десяток років твого життя. Тобі 30? Пофіг, вийдеш в 40, 45. Не подобається? Тоді ніколи не вийдеш”.

Ця система для захисту суспільства, кажуть вони. Але насправді це система залякування і катування, вбивства і знущань, якої суспільство свідомо і несвідомо боїться найбільше.

Щоб виправити суспільство – потрібні гроші на освіту, культуру, соціальне житло. Має бути місце для праці і місце для відпочинку.

Жодна держава не зацікавлена в тому, щоб так витрачатися. Натомість держава обрала для себе значно простіший шлях – тримати всіх в страху і страчувати вибірково тих, хто потрапить під її волохату лапу. Я люблю Україну, я нікуди не хочу звідси їхати і навіть в найгіршому полоні тут мені буде ліпше ні ж на волі в іншій країні. Однак я ненавиджу цю державу всіма фібрами душі, я ненавиджу її відтоді, як під прикриттям війни проти путінізму – вона перетворилася в аналогічний режим, як вона почала перемелювати значно більше життів, і як вибірково вона почала страчувати найкращих. Після того як вона законсервувалася в собі і найбільшим її ворогом став її власний народ.

Ми всі тепер вороги народу, друзі, щоразу як ми відкриваємо роти – ми одразу стаємо рукою москви, хоча москві ми такі ж милі, як і рідній квітучій Банковій…

Це йобаний совок, з його катівнями, майданчиками для рострілів і одиночками. з тісними камерами тюрем і з тюрмами в головах кожного українця.

І можна бути сто тисяч разів дохуя державником і вірити в сильну країну за умови сильних рук у руля, але ні ви, ні ваша країна, ні ваші батьки і діти не стануть вільні, вас будуть жувати і перемелювати, поки всі гілки влади на цій території з усіма їх новоутвореннями і рудиментами не відправляться на саме дно самого дрімучого пекла.

Свободу політв’язням-“торнадівцям”! Вони боролися за Україну іменем якої групка негідників їм впаяла строки…

Ганна “Лисиця” Сінькова

7 квітня було зачитано вирок бійцям “Торнадо”. Своїми враженнями про це дійство вирішив поділись і комбат “Торнадо”, політв’язень Руслан Оніщенко. Нагадаємо, йому Оболонський суд присудив найбільший термін ув’язнення – 11 років позбавлення волі.

Захотелось поделиться пережитым.

Я очень хочу общения со СМИ. При всем том, что я отлично знаю, что сегодня очень мало осталось правдивых и смелых СМИ.

Но все же, как бы не пытались кукловоды резать видео и провоцировать вопросами, я уверен, что умеющие думать и имеющие глаза увидят истину в моих эмоциях и в моих ответах.

Лунькова и Виктория Сеник сорвали горло, так они в один голос кричали: “Расскажите про изнасилование девушки”.

Слава Богу, что у этих двух смазливых овчарок нет более яркого вопроса? Со всего дела они выделили только это. Вот только проблема, что в деле по Торнадо нет изнасилования. Так как следователи прокуратуры отлично знают закон и тот факт, что изнасилование можно придумать, но оно легко рассыпается в суде. А вот, удовлетворение половой страсти не природным путем трудно будет растворить, так как достаточно просто слов потерпевшей. И цель достигнута, есть сексуальное преступление и суд закрыт! Точка!

Так вот, потерпевшая на заседании четко сказала, никакого секса не было, потому что я не хотела. Вопрос, а что тогда было?

“Меня напугали и заставили мастурбировать рукой! И так на протяжении двух месяцев!”

Думаю такой ответ порождает много вопросов, на которые ответа нет.

Следующий вопрос СМИ: “У вас был подвал?”

Да, у нас был подвал и мы это признаем с первого дня.

Следующий вопрос: “У вас были задержанные в подвале?”

Да, у нас были задержанные в подвале, которых туда доставлял патруль милиции во главе с двумя милиционерами ГО Лисичанска. Мы также это признаем с первого дня!

Следующий вопрос: “Вы пытали задержанных в подвале?”

Нет, задержанных мы не пытали и это лучше всего подтверждает их физическое состояние, телесных повреждений нет ни у одного потерпевшего. Так что если мы их пытали, то только трехразовым жирным питанием.

Следующий вопрос: “Почему у вас на футболке слова с русской песни? “Комбат батяня-комбат, ты сердце не прятал за спины ребят!””

Вопрос конечно колючий и ни о чем. Получилось так волей судьбы, что я разговариваю на русском языке, но мне это не мешало боротся с первого дня с врагами Украины, и я чётко выбрал, где моя земля и где мой народ!

А слова из песни, они передают пережитое в боях, а истина не имеет языков и наречий, с ней просто соглашаются.

Следующий вопрос: “Чем я занимался в 90х годах?”

Некоторые люди начитавшись Бойко и Шилова, создали вокруг меня ауру бандита. Вот ответ: в 90х я занимался бизнесом, позже я ездил на джипах, также имел несколько квартир, домов, и, много рабочих. Да, я судимый за рэкет, а позже за хранение огнестрельного оружия. Срок я отбыл, время прошло, и, тем же законом, которым я был осужден, через определенное время, я был признан не судимым. Поэтому если мы живем в государстве, где работают законы, вопросов ко мне быть не может.

Ну, и вообще, какая разница чем я занимался в 90е, спросите лучше что я делал 2014 ,что я делал в Песках, в Иловайске, в Марьяна, Красногоровке, в Докучаевске, в Дебальцево, в Станице Луганской и так далее. По-моему, эти вопросы более актуальны.

Или я занял чье-то место? И кому-то обидно что ранее судимый повел в бой батальон?

Вот о чем думаю, хорошо что суд проходил в Киеве. Если бы нас судили в Луганской обл. наверняка сепары, наводнившие Луганскую обл., кидали бы в нас яйца и обливали нас зелёнкой. Так как там, где стояло ТОРНАДО, сепары не ходили.

Но вот момент, суд проходит в Киеве и на приговоре я не увидел много Патриотов и Украинцев! Где вы Нация?

Все это указывает на то, что Матиос и его СМИ, сделали свое дело. Ложь, льющаяся с экранов ТВ, сложила свое мнение.

Матиос рассказал свои фантазии. Черновол больная женщина, поделилась своими видениями. Ну и Лунькова с Викой Сенык, пожалели всех сепаров и дезертиров, сделав из них героев и потерпевших.

Народ, почему вы так любите дураков, бездарей, алкоголиков и сепаров, в общем всех обиженных? И не цените тех, кто не жалел своей крови и жизни ради Вас?

Не буду утомлять текстом. Прочитав то, что я набросал, сравните с тем что показали по ТВ. Нас оправдали по жестким статьям, вам про это сказали? Я чётко пытался отвечать на все вопросы, вы это увидели по ТВ?

В общем, Нация, делаем выводы и ищем истину!

Мы ТОРНАДО продолжаем свой Бой, за Украину и за Нацию которую мы любим всем сердцем!

Слава Украине!

Сегодня, волею судьбы, пришлось побывать на судебном заседании, совершенно не связанном с политикой. Какая сумасшедшая разница. На мою жену (мы с ней давно расстались, но остались близкими людьми) ночью напал пьяный человек с камнем, отобрал телефон, тянул в кусты. Его задержали прохожие и сдали в милицию. Это произошло больше трех месяцев назад. Все время, когда длилось следствие, он оставался на свободе без каких-либо ограничений, не являлся на суд. И сегодня он спокойно пришел и спокойно ушел до следующего судебного заседания.

        Я не демонизирую этого человека, бес, как говорится, пьяного попутал. Я демонизирую украинское правосудие. Богдана Тицкого (и многих ребят) держат в тюрьме уже третий месяц без единого доказательства вины. Они пьяными не нападали на женщин с камнем в руке, они не тянули перепуганных женщин ночью в кусты. Почему именно Тицкий, находясь вне стен тюрьмы будет оказывать давление на свидетелей – капитанов милиции – и запугивать потерпевших майоров милиции? Через час начнется суд над Богданом Тицким, сравню впечатления…

        С судебного заседания в Дарницком суде ночной налетчик и вор ушел домой сам.

 

  Марк Гресь/facebook

Нинішній незаздрісний побут щораз більше дарує докази того, що лишена у спадок від почилого (і геть не в Бозі) сатанинського Сав`єтського Саюзу постокупаційна, постколоніальна, постсав`єтська, і цілковито антинаціональна за духом, формою і змістом адміністрація, так і не стала на шлях побудови вільної і національної держави. Здолавши світову “імперію зла”, українці постали перед потребою очиститись від її адептів, котрі після проголошення незалежності так і не полишили владних посад. Стараннями так і непокараних комуністів, в Україні постала вкрай збрюрократизована, цинічна, й відверто українофобська орда посадовців, для якої єдиним керунком до дій є гін за особистим зиском й виконання вказівок зовнішніх потуг.

Тероризований найрізноманітнішими формами винародовлення український нарід заслуговує на кращу долю. Від самих початків проголошення нічим не закріпленої “незалежності”, найкращі сини і доньки українського народу не боялись ставати до двобою з аморальною і злочинною системою. Наслідком ув`язнень патріотів режимами Кравчука, Кучми, Ющенка і Януковича, в Україні постала когорта політрепресованих патріотів. Історія ще дасть цьому періоду злочинного свавілля тверезу оцінку, але час кидає нові виклики. Станом справ на час написання цих рядків, суголосно своїм попередникам корупційний режим олігарха Порошенко продовжує здійснювати злочинну політику винародовлення. Нині за гратами утримується більше сотні осіб, для котрих прагнення служити рідному народові є єдиним мірилом доцільності дій і вчинків.

30 жовтня політв`язні постокупаційного режиму Порошенко оголошують одноденне попереджувальне голодування. Кожен учасник вимушеної відмови від вживання їжі, заздалегідь подав письмове повідомлення адміністрації СІЗО про причини котрі спонукають вдатись до цієї дії. Кожен свідомо наразив себе на небезпеку, оскільки згідно “Правил утримання арештованих в слідчому ізоляторі”, відмова від вживання їжі є “грубим порушенням внутрішнього розпорядку”. Відповіддю на політично мотивоване голодування може бути кількадобове утримання в карцері. Тримайтесь брати і сестри! Україна з вами!

Одноденне голодування є першим і попереджувальним заходом в справі протидії свавіллю режиму Порошенка. Нешановні панове посадовці! Почуйте патріотів!

Олесь Вахній

 

Влада прагне пропустити через в‘язниці найкращу частину української молоді. В тюремних камерах молоді ідеалісти позбавляються ілюзій стосовно держави і щодо нас із вами. Слабкі ламаються, сильні обережно роздмухують в собі мерехтливий вогник помсти.
Статусність забезпечується не лише успіхом (багатством, посадами), але й стражданнями, терпінням в ім‘я віри. Св. Франциск у своєму лахмітті вплинув на своє століття більше, аніж Фрідріх ІІ в імператорській короні, а на подальші століття й поготів.
Найбільш статусний політик Чехії Вацлав Гавел набув свого статусу у в‘язниці. І ще дорожчий нам приклад – Янукович.

Дмитро Корчинський/facebook