Ну що… Наш список політв’язнів істотно скоротився, і тепер політв’язнів лише вдвічі, а не втричі більше, ніж було за режиму Януковича.

Але це хороша новина. Погана новина – що наш список – це далеко не всі політв’язні, які є насправді, а лише ті, про справи яких ми знаємо і приймали щодо них рішення.
Крім того, список політпереслідуваних (тобто, тих, на кого заведено справи, які перебувають на запобіжних заходах, в бігах і т.д.) продовжує зростати.

Справа розстрілу ДАІшників на посту Биківня в 2014 р.
1. Гульвіченко Григорій Олексійович, 06.08.1992 р.н.
2. Черняк Олесь Юрійович, 10.06.1997 р.н.
Підозрювані у вбивстві Бузини
3. Медведько Андрій Олександрович, 27.09.1989 р.н.
4. Поліщук Денис Валерійович, 14.06.1990 р.н.

Протест під вінницькою ОДА в грудні 2014 і розірваний портрет Порошенка
5. Павленко (Хорт) Юрій Георгійович, 29.10.1989 р.н.

Патріот України
6. Дериглазов Артем Ігорович, 17.06.1989 р.н.
7. Каднічанський Віталій Анатолійович, 15.12.1990 р.н.

По справі “автозаправки” або розстрілу “беркутів”
8. Заверуха Вікторія Ігорівна, 09.06.1996 р.н.
9. Кошелюк Євген
10. Романюк Андрій Олександрович, 19.03.1998 р.н.

Справа «Захисників Конституції»
11. Баліоз Михайло Сергійович, 01.07.1981 р.н.
12. Гроцков Володимир Анатолійович, 14.03.1974 р.н.
13. Гуменюк Ігор Володимирович 17.04.1994
14. Кіншин Сергій Олександрович, 18.06.1992 р.н.
15. Фурманюк Артем Сергійович, 31.01.1981 р.н.

Справа організації «Смерч» проти незаконних забудов
16. Бондарчук Ярослав Євгенович, 11.10.1994 р.н.

Один з загону “айдарівців”, які перебувають в Харківському СІЗО за вбивство сепаратистів
17. Чепіль Микола Вікторович, 17.07.1977 р.н.

Викрадений в Криму і засуджений за “злочини” проти “беркутів” під час Майдану
18. Костенко Олександр Федорович, 10.03.1986 р.н.

Боєць батальйону ОУН, який воював замість відмічатись в ІВС
19. Іванов Андрій Миколайович, 07.10.1990 р.н.

Маріупольські в’язні. Арештовані разом з “Равликами”
20. Дасюк Владислав Ігорович, 18.06.1996 р.н.
21. Жуковський Вадим Костянтинович, 17.08.1987 р.н.
22. Кривич Костянтин Олександрович, 03.09.1981 р.н.
23. Попик Андрій Миколайович, 28.12.1992 р.н.
24. Ридько Юрій Борисович, 13.03.1967 р.н.
25. Шашера Олег Валерійович, 27.05.1989 р.н.

Батальйон «Торнадо»
26. Глебов Максим Валерійович, 08.06.1981 р.н.
27. Гульчук Борис Павлович, 16.02.1993 р.н.
28. Демчук Андрій Несторович, 30.11.1987 р.н.
29. Іваш Роман Юрійович, 22.03.1989 р.н.
30. Куст Микита Володимирович, 07.01.1995 р.н.
31. Оніщенко Руслан Ілліч, 12.03.1972 р.н.
32. Свиридовський Микита Васильович, 01.01.1994 р.н.
33. Шевченко Юрій Миколайович, 18.03.1984 р.н.

“Білий молот” за боротьбу з наркопритонами
34. Деренко Олександр Михайлович, 03.01.1985 р.н.
35. Калугін Віталій Станіславович, 18.02.1984 р.н.
36. Колесников Макар Вікторович, 25.08.1989 р.н.
37. Порожний Сергій Миколайович, 12.09.1988 р.н.

“Правий сектор” за захист родини від рейдерів
38. Демченко Андрій Віталійович, 21.02.1991
39. Лискович Дмитро Володимирович, 16.07.1987 р.н.
40. Піпенко Дмитро Олександрович, 19.03.1995
41. Полугорбатов Олександр Сергійович, 21.02.1991

Справа замаху на банкіра Дядечка
42. Данилів Василь Миколайович, 11.06.1969 р.н.

Опозиційні місцеві депутати Алушти
43. Ребіков Віктор Ілліч 26.09.1960 р.н.
44. Ребіков Ілля Вікторович 05.09.1985 р.н.

Професор і доцент, звинувачені в замаху на Луцького
45. Симоненко Юрій Григорович, 25.03. 1955 р.н.
46. Оніщенко Сергій Павлович, 12.05.1957 р.н.

Правозахисник, засуджений за вбивство бізнесмена
47. Канцедайло Олександр Миколайович, 30.05.1951 р.н.

Майданівець, викрадений “беркутом” і засуджений за наркотики
48. Тельнов Віталій Антонович, 25.07.1964 р.н.

Батько і два сина, сидять у Маріуполі, звинувачені у вбивствах та ін. злочинах за боротьбу проти місцевої наркомафії
49. Харакоз Віталій Миколайович, 28.09.1966 р.н.
50. Харакоз Ренат Віталійович, 06.11.1987 р.н.
51. Харакоз Родіон Віталійович, 30.05.1992 р.н.

Майданівець з Правого Сектору, якому сфабриковано справу у зв’язку з його приналежністю до організації ПС
52. Шитіков Олександр Олександрович, 01.09.1989 р.н.

«Справа байкерів», байкери-протестувальники з Грушевського були арештовані 6 лютого 2014 року і звинувачені в екстремізмі, але після 20 лютого змінили обвинувачення на абсурдні, кримінальні, не пов’язані з Майданом
53. Гречухов Віталій Борисович, 19.10.1975 р.н.
54. Фролов Олександр Володимирович, 09.08.1988 р.н.

Тетяна Близнюк/facebook

Мій дорогий побратим Андрій Медведько, політв’язень, обвинувачений у вбивстві російського агента-пропагандиста Бузини, сидячі в слідчому ізоляторі, зараз читає багато історичної літератури. (Лук’янівське СІЗО взагалі тепер нагадує політичний університет, стільки активістів та добровольців кинуто за його грати). Так ось, днями вивчаючи мемуари українських політв’язнів часів СРСР, зокрема, В’ячеслава Чорновола, Андрій дізнався, що історичні попередники, борці проти радянського режиму, мали власне “свято” – День Політв’язня, який вони самі собі вигадали і впровадили. Відзначали вони його одноденним солідарним голодуванням.

Андрій вважає, що настав час згадати і відновити традицію українського політичного спротиву у тюрмах.

День Політв’язня, впроваджений світлої пам’яті В’ячеславом Чорноволом та Василем Стусом, відзначається 30 жовтня. Сьогодні на судовому засіданні, де я мав нагоду побачити Андрія, він звернувся до громади з проханням підтримати його ініціативу, і розказати про неї всім українським політв’язням, з якими є зв’язок.

Через три дні, 30 жовтня Андрій Медведько та вже кілька десятків його побратимів, що караються нині у київському СІЗО, оголошать одноденне голодування, і кличуть всіх, кому випала доля сидіти за Україну, приєднатися.

Дмитро Різниченко/facebook

У нас з’явився шанс витягти з в’язниці нашого активіста ЧорКомівця Вячеслава Бойка, повідомляє Ганна Сінькова. Звісно шанс цей доволі примарний. Суд призначив заставу за звільнення Бойка у розмірі 365 000 грн (це приблизно 17 000$).
На збір коштів маємо усього лише п’ять днів (себто до п’ятниці).
Ця сума перестане бути фантастичною, якщо до допомоги долучиться кожен!

Картка для збору коштів на заставу для Славка Бойка:
4149 6258 0759 7354 (Бойко Світлана Петрівна – мати Вячеслава).

Деталі за телефоном: +38 093 809 71 65.

 

Ігор Мосійчук – націоналіст не те що з періоду незалежності, а ще до її здобуття.

З дев’яностих років він уже був у всіх націоналістичних рухах, в тому числі в УНА-УНСО (Українська національна асамблея Українська народна самооборона), – розповідає представниця Комітету визволення політв’язнів, помічник народного депутата Ігоря Мосійчука. З нею кореспондент ІНФОРМАТОРа вирішив з’ясувати, що призвело до публічного арешту депутата.

Це людина, яку у націоналістичному русі пам’ятають ще з тих часів, коли нас там не було.

Зараз Ігорю Мосійчуку 43 роки. В ув’язнення він потрапляв ще до справи “Васильківських терористів” за патріотичні акції. В деякий період життя він опинився у Василькові, де зблизився із “Патріотами України” та націонал-соціалістичними діячами. Там вони проводили ряд націозахисних актів, хоча б захищали жінку від циган, які зайняли її квартиру, чи торговців на ринку, яких відтісняли мігранти.

Ясно, що Мосійчука не любили за активну діяльність, але у Василькові він був доволі впливовим: головний редактор газети “Вечірній Васильків”, а у 2010 році став депутатом Васильківської міської ради на місцевих виборах від партії “За Україну”. У міськраді працював разом із Володимиром Шпарою і Сергієм Бевзом. Справа “Василькіських терористів” дуже відома. Їх ув’язнили в 2011 році на День Незалежності й приписали спільну підготовку до теракту відсутнього пам’ятника Леніну, а кожному ще й щось окреме.

Мосійчуку – набої, які підкинули самі працівники СБУ в таке місце, звідки людина фізично не зможе їх дістати – в трубу. Шпарі підкинули листівки, які “Патріоти” взагалі не випускали, а Бевзу – невідому речовину (у справі вона під такою назвою і фігурувала). Муляж вибухового пристрою, який намагались “пришити” до їх справи, знищили. Деякий час на Мосійчука тиснули, щоб він визнав, що мав набої: мовляв, його тоді відпустять, а вся важкість справи ляже на двох інших підозрюваних. На це Ігор не пішов, і в результаті потерпав більше, ніж інші. Від нього постійно відсторонювали адвокатів і примусово призначали державних. Мосійчук від них відмовлявся, але суд все одно лишав їх при ньому. Один з державних адвокатів займався тим, що приходив до Ігоря в СІЗО і передавав, що від нього вимагає суддя Бурбела.

Через рік Ігоря Мосійчука відсторонили від судових засідань. Фактично, це сталося, бо на початку кожного засідання він співав гімн України – Мосійчуку зробили попередження, позбавили права бути в судах і навіть права на останнє слово. До самого вироку на суди привозили лише Бевза і Шпару.

Зрозумівши, що з Ігорем нічого не можна зробити, його вивезли у Березанську колонію суворого режиму. Потім привезли назад у Лук’янівське СІЗО, а пізніше – у білоцерківську колонію. Це робилося для того, щоб ускладнити отримання ним передач.

Звісно, спокійно Мосійчук не сидів і завжди проривався зі своїми дописами, навіть балотувався до Київради і набрав 2 тисячі голосів у своєму окрузі. Це були люди, що повірили у в’язня і наважились його підтримати.

10 січня оголосили вирок – 6 років позбавлення волі. Прокуратура ж вимагала усім по 9 років і готувала апеляцію. Однак, почалися сутички у столиці, змінилася влада.

24 лютого 2014 року, після того, як виконувачем обов’язків Генерального Прокурора став Олег Махніцький, “васильківських терористів” випустили під підписку про невиїзд. Тоді ж був розроблений законопроект про звільнення політв’язнів. У нього внесли і звільнили 23 політв’язнів. На Комітет законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності було покладено розібратися у справах усіх фігурантів списку і закріпити їх звільнення законом. Додали групу Підлісного, яких звинуватили у тому, що зробили катапульту на Майдані та ще близько 20 незаконно ув’язнених. Таким чином, за нашим списком вийшли близько 40 людей.

Таким чином, щодо Ігоря Мосійчука застосували персональну амністію – він відразу зміг поїхати в Харків виступити проти заворушень сепаратистів, пізніше – на Схід.

Жоден депутат не наважувався захищати бійців батальйону, політв’язнів Харакозів чи Юрія Павленка (Хорта) прямою дією. Звичайно, це не подобалось системі, яка у нас не тільки відновилась, а й підсилилась. Звісно, ув’язнити Мосійчука за цими епізодами було неможливо, тому влада замовила змонтоване відео. Таким чином йому зробили подарунок – рейтинг Мосійчука зріс іще більше.

Для ІНФОРМАТОРа записала 

Анна Андрашко 

 

Фотофакт того, хто Він насправді і чому проти Нього запущена така репресивна машина?!

Світлина зроблена в липні 1995 року під час протистояння на Софіївській площі в Києві. Тоді, нагадаю, “Беркут” за наказом Дмитра Табачника жорстоко розігнав похоронну процесію – ховали Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Володимира (Романюка).

Серед бійців УНА-УНСО, що вступили тоді в бій (голими руками, до речі) з озвірілими ментами – відомий політичний діяч……..

Леонід Кулєш/facebook