Комітет визволення політв’язнів – це добровільна ініціатива, до якої за майже п’ять років від створення долучилися різноманітні громадські організації, ініціативи, рухи, об’єднання та позаорганізаційні громадські активісти. Всі, хто поділяє принципи нашої діяльності, спрямованої на підтримку переслідуваних борців з антинародним режимом, долучаються до КВП заради єдиної мети: визволення тих, хто карається за свою боротьбу.

Діяльність КВП – волонтерська і жертовна. Не заради прибутку чи кар’єри, чи слави, чи навіть вдячності ми об’єдналися в цей гурт. Ми об’єдналися заради того, щоб найкращі з нас не лишилися сам на сам з каральним апаратом.

Наші активісти неодноразово в той чи інший спосіб потерпали  через свою діяльність. Зазвичай проблеми полягали у заведенні проти нас  кримінальних або адміністративних справ. Наші люди зазнавали також арештів, побиттів, тортур, шантажу, погроз. Були й наклепи та спроби дискредитувати наш рух. Але ми продовжували діяльність, попри паростки зневіри, відчаю, апатії, образ.

До нашої ініціативи постійно долучаються різноманітні діячі. Дехто лишається з нами тривалий час, дехто, стомившись або з інших причин, відходить від діяльності, оскільки вона потребує часу, фізичних та душевних ресурсів.

Ми вдячні побратимським організаціям та всім людям доброї волі навіть за разову допомогу в цій часом невдячній справі.

Водночас з прикрістю констатуємо, що іноді до нас прагнуть долучитися особи, які мають дещо інше бачення і мету нашої спільної співпраці. Як правило, такі люди надовго біля нас не затримуються.

24 липня на одного з нас був здійснений напад безпосередньо в залі Печерського районного суду. Тетяну Близнюк, координатора організації від початку її створення напала самопроголошений журналіст або правозахисник чи ще хтось, ким вона себе називає – Ірма Крат. На підтвердження того, що напад було здійснено у зв’язку з громадською діяльністю Тетяни Близнюк, а не внаслідок побутового конфлікту, є достатньо доказів, зокрема – заяви самої Крат.

Ряд наших активістів неодноразово в соціальних мережах чи інакше попереджали громаду, що ми не вважаємо психічно неврівноважену авантюристку Ірму Крат ані журналістом, ані громадським діячем, ані правозахисником. Неодноразово було наголошено про сумнівну користь і явну шкоду від діяльності цієї особи. Попереджали про це багато інших людей, в тому числі – волонтери АТО.

Не зважаючи на те, що про карикатурність діяльності, яку проводить Ірма Крат вже неодноразово заявляли навіть політв’язні, – ми не реагували на її діяльність офіційно, вважаючи, що достатньо максимально дистанціюватися від паразитуючих на громадському протесті.

Сьогодні, після того, як Ірма Крат у своєму агресивному невігластві перейшла межу припустимого, ми хочемо заявити від імені КВП та ряду організацій, громадських активістів та бійців добровольчих батальйонів, які входять до нашого руху наступне:

 – Ірму Крат ми вважаємо особою, яка дискредитує правозахисний добровільний рух.

 – Ірма Крат є небажаною особою на заходах, в яких бере участь КВП, її появу і потрапляння поряд з нами в інформаційний простір ми розцінюємо, як спробу дискредитації нашої організації.

 – Активісти КВП не можуть мати з Ірмою Крат будь-яких стосунків і спільних дій, оскільки це кидає тінь на нашу спільну діяльність.

 – Будь-яку співпрацю з Ірмою Крат ми вважаємо шкідливою по відношенню до справи правозахисту.

 – Кожен з активістів, хто толерує перебування поряд Ірми Крат – допомагає в легалізації цієї псевдодіячки і наданні їй певної ваги у суспільстві, а тим самим сприяє дискредитації правозахисного громадського руху.

Комітет Визволення політв’язнів

Чорний Комітет

Громадська ініціатива “Білий Молот”

ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери

Волонтери “Спільної Справи” В. Жигунов, О. Дегтяр, Н. Степанюк

ГО “Захист простих людей”

Громадська ініціатива “Стоп наркотик”

ГО “Київське Віче”

Жіночий рух “За вільну Україну”

Організація “Реванш”

Об’єднання “Синдикат”

УНСО (Київська міська і обласна організації)

Рух солідарності “Разам”

 

Прес-служба КВП

Після перемоги Революції Гідності багато наших побратимів, борців проти свавілля минулої влади, вийшли на волю.
На жаль, за рік правління нового режиму кількість новітніх політв’язнів стрімко зростає і вже давно перевершила домайданівський показник. Станом на сьогодні за ґратами перебуває 36 політв’язнів. 24 з них ув’язнені вже після Майдану. І це лише за даними Комітету визволення політв’язнів. Насправді є підстави вважати, що кількість політичних переслідуваних в рази більша. Ще більша кількість тих громадських активістів, які, хоч і не знаходяться в ув’язненні, але перебувають під досудовим чи судовим слідством.
Окрім громадських активістів з’явилася нова категорія переслідуваних – бійці добровольчих батальйонів. Їхня кількість так само стрімко зростає, і вже є відомості про взяття під арешт цілих загонів добровольців.
Сьогодні генеральний прокурор Віктор Шокін зробив подання щодо зняття недоторканості та арешту народного депутата Андрія Лозового.
Андрій Лозовий прийшов у велику політику, можна сказати, з вулиці, з міського активізму. За часів антинародного режиму Януковича Лозовий брав участь у багатьох українозахисних заходах. Разом з тим, він допомагав КВП та політв’язням. Ставши народним депутатом, Андрій залишається нашим надійним соратником у справі визволення політв’язнів. Так, він є одним з ініціаторів Законопроекту, прийняття якого визволило би політв’язнів за нашим списком. На жаль, справа гальмується в комітетах парламенту, а сам Андрій та двоє його колег Ігор Мосійчук та Дмитро Лінько потрапили під шквал несправедливих звинувачень з боку провладних ЗМІ у зв’язку з даною законодавчою ініціативою.
Андрій Лозовий є депутатом, якого сьогодні можна назвати одним з найактивніших захисників політичних переслідуваних. Він відвідує судові засідання, подає клопотання щодо особистої поруки, пише депутатські звернення на захист громадських активістів тощо.
Прокуратура вже неодноразово вчиняла спроби порушити справу саме проти таких народних депутатів, і ось таки порушено справу за сфабрикованим звинуваченням проти Андрія Лозового.
В той час, як досі не за ґратами ті, проти кого повстав народ: ані силовики-садисти, ані корумповані судді; коли не покарано тих, хто вбивав і калічив людей на Майдані, генпрокурор порушує справу проти депутата-правозахисника. Цинізм ситуації в тому, що переслідують Лозового знову ж-таки за правозахисну діяльність, звинувачуючи в тому, що він буцімто побив секретаря селищної ради, який відмовлявся надати земельні ділянки бійцям 72-ї бригади. Нинішній режим прийшов до влади завдяки тому, що тисячі людей поклали життя і здоров’я заради нового, інакшого, кращого і справедливішого життя. Серед таких людей на барикадах був Андрій Лозовий. Він був з нами на Грушевського в січні і на Інститутській в лютому буремного 2014 року. Він боровся проти політрепресій режиму Януковича задовго до того, як почався Майдан, тим самим його пришвидшуючи.
Не підтримуючи наразі жодної з політичних сил, але ставлячи собі за мету боротьбу з політичними переслідуваннями по відношенню до тих діячів, які пліч-о-пліч стоять з нами на шляху до становлення Української Самостійної Соборної держави, Комітет Визволення політв’язнів вважає подання ГПУ на зняття недоторканності та арешт народного депутата Андрія Лозового — політичною розправою, висловлює Андрієві свою цілковиту солідарність і готовність до підтримки.
Водночас ми вимагаємо від президента Порошенка та його ручного генпрокурора припинити перетворювати Україну на поліцейську державу. Ми пам’ятаємо, якими були наслідки подібних дій минулого режиму. Як не прикро про це говорити, новий режим, схоже, намагається перевершити методи попередників і завершити свою каденцію так само, як її завершили вчорашні владоможці.

Свободу патріотам!


Прес-служба КВП

Група патріотів-партизанів, які стали відомі як “Равлики” – це мешканці Донеччини, які діяли автономно, поставивши собі за мету звільнити рідний край від сепаратистів.

Почавши свою діяльність з проукраїнських мітингів у Донецьку, пройшовши бойовий вишкіл у різних добровольчих батальйонах, зокрема ОУН, “Азов”, “Шахтарськ” і здобувши повагу бойових побратимів на передовій, хлопці вирішили зайнятися виявленням сепаратистів на території проведення АТО.

Діяльність активістів полягала в допомозі органам влади у виявленні та затриманні сепаратистів.

Наразі, як відомо, кількох представників групи арештовано і вони караються у Маріупольському СІЗО, звинувачені у нібито збройному нападі або в незаконному володінні зброєю. Це 21-річний Богдан Чабан (позивний “Азот”), 20-річний Олександр Крюков (позивний “Боцман”) та 33-річний Борис Овчаров (позивний “Дончанин”)

Наразі головним міліціонером Донеччини є Вячеслав Аброськін, який раніше обіймав високі міліцейські посади в Севастополі (http://pauluskp.com/news/9f5146e85). Там його пам’ятають як такого, що лояльно ставився до подій “русской весны” і не лише не збирався виїжджати з Криму, а й співробітників умовляв лишитись та активно підтимати нову владу, як пишуть севастопольські ЗМІ. Причиною того, що В. Аброськін залишив Крим, можливо, є не патріотизм, а неотримання високої посади від нової окупаційної влади в Криму.

Як це не вперше відбувається по відношенню до громадських активістів та бійців добровольчих батальйонів, управління МВС Донецької області в особі Вячеслава Аброськіна хоче показати їх звичайними кримінальниками, аби убезпечитись від громадських протестів проти переслідування патріотів.

Комітет визволення політв’язнів вимагає:

звільнення патріотів Богдана Чабана, Олександра Крюкова та Бориса Овчарова;

усунення з посади керівника Донецького обласного МВС В. Аброськіна.

 

Прес-служба КВП

 

Працівники Служби безпеки України ініціювали протиправний обшук в квартирі громадських активістів та підкинули їм вибухівку.

Примітно, що один працівник СБУ ледь не підірвав житловий будинок перевіряючи під час обшуку на вибохонебезпечність тротилову шашку.

Комітет визволення політв’язнів виник як громадянська ініціатива, яка силами небайдужих людей чинила спротив кримінальному переслідуванню громадських та політичних діячів, людей чину – тих, хто в той чи інший спосіб чинив спротив антинародному режимові, беззаконню, корупції, злочинності, свавіллю.

Наші активісти боролися за кожного в’язня, якого визнавали політпереслідуваним нашими Зборами.

Наші активісти зазнавали кримінального переслідування, фізичного та психологічного тиску за свою діяльність.

Наші активісти своєю безкорисливою, жертовною діяльністю здобули авторитет та повагу серед різноманітних громадсько-політичних організацій.

Наші активісти під час Революції Гідності були в перших лавах барикад. Наш лідер, Микола Коханівський був кілька разів поранений під час лютневих боїв 2014 року, але не пішов з барикад до повної перемоги.

Майже вся чоловіча частина організації сьогодні виборює нашу Незалежність на Сході України.

Сьогодні лави наших прихильників, тих, хто прагне нам допомогти дедалі більшає. Більшає також тих, хто прагне нашого захисту.

Навіть в часи найбільших переслідувань ми добивалися визволення громадських активістів з пазурів злочинної системи.

Після перемоги Революції Гідності нам вдалося зробити неможливе: в один день ми домоглися ухвалення Постанови, яка дала можливість вийти на волю усім в’язням з нашого списку.

Серед тих, хто вийшов на волю в лютому 2014 року народний депутат Ігор Мосійчук; народний депутат, командир полку “Азов” Андрій Білецький; заступник командира батальйону ОУН Владислав Попович; правозахисники Віктор Смалій, Віталій Запорожець та Дмитро Павліченко; доктор наук Олег Однороженко; заступник командира полку “Азов” Володимир Шпара, воюють за волю України Сергій Бевз, Ігор Михайленко, Віталій Княжеський, Володимир Никоненко;  важко поранений на Сході України Віталій Применко наразі проходить реабілітацію.

Сьогодні ми пишаємось тими людьми, яких ми змогли визволити попри шалений опір системи.

На жаль, сьогодні багато українських патріотів перебувають в неволі або є політичними переслідуваними.

Нещодавно активісти КВП, які стали народними депутатами (політв’язень Ігор Мосійчук, командир батальйону “Свята Марія” Дмитро Лінько, заступник голови фракції РПЛ Андрій Лозовий) зареєстрували Законопроект, який має на меті амністувати 49 осіб з нашого списку, 19 з яких наразі перебувають в неволі.

Але днями, напередодні розгляду Законопроекту в Комітеті законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, на телеканалі “1+1” в прамтайм раптом почали виходити сюжети, які дискредитують нашу діяльність, наших політпереслідуваних та народних депутатів, які ініціювали дану законодавчу ініціативу. В прямому ефірі пролунали брудні образи в бік народних депутатів Ігоря Мосійчука, Андрія Лозового та Дмитра Лінька, а список політв’язні було названо  “цілою купою злочинців, убивць, хабарників і крадіїв”. В цьому дискредитаційному проекті взяв участь народний депутат Антон Геращенко, який попередньо навіть не вчинив спроби вивчити питання.

Ми наголошуємо, сьогодні ті, кого ми вважаємо політпереслідуваними – це:

  •  Григорій ГУЛЬВІЧЕНКО і Лесь ЧЕРНЯК – в’язні Лук’янівського СІЗО, яким інкримінують розстріл посту ДАІ в березні минулого року. Вони є героями Майдану, постійними бійцями передової, борцями за визволення політв’язнів; доказів їхньої винуватості судове слідство поки що не знайшло і передало справу прокуратурі для доопрацювання.
  •  Василь ДАНИЛІВ – в’язень Лук’янівського СІЗО, якому інкримінують замах на такого собі банкіра Сергія Дядечка. Данилів, громадянин Чехії, відомий тим, що в Чехії надавав притулок політбіженцям часів режиму Януковича, що його благодійна організація допомагала Майдану, а зараз допомагає фронту.
  •  Олександр ДЕРЕНКО, Віталій КАЛУГІН, Макар КОЛЕСНИКОВ, Сергій ПОРОЖНИЙ – в’язні Лук’янівського СІЗО, члени організації “Білий Молот”. Після перемоги Майдану допомагали правоохоронцям виявляти наркопритони, що призвело до фабрикування кримінальної справи проти них самих.
  •  Артем ДЕРИГЛАЗОВ – якому інкримінують убивство міліціонера і поранення ще двох. З ним же ж, у Харківському СІЗО перебуває Віталій КАДНІЧАНСЬКИЙ – йому інкримінують замахи на расовому грунті. Ці активісти організації “Патріот України” арештовані в ті часи, коли були гоніння на цю організацію. Сімох активістів нам вдалося визволити минулої зими: Ігоря Мосійчука, Володимира Шпару, Сергія Бевза, Андрія Білецького, Віталія Княжеського, Андрія Михайленка та Олега Однороженка. А про Дериглазова та Каднічанського Комітет визволення політв’язнів тоді не знав. Тільки тому ці патріоти за гратами.
  •  Олександр КАНЦЕДАЙЛО – в’язень Лук’янівського СІЗО, юрист, правозахисник, колись виграв справу проти Януковича. Засуджений за ніби участь у вбивстві бізнесмена. Насправді є підстави вважати, що справу проти нього сфабриковано через те, що Канцедайло відмовився свідчити проти БЮТу, зокрема – Олександра Турчинова.
  •  Сергій ОНІЩЕНКО та Юрій СИМОНЕНКО – в’язні Лук’янівського СІЗО, професор і доцент Національного авіаційного університету. Інкримінують замах на життя ректора університету Максима Луцького. Є відомості, що ректор інсценізував замах на себе. Проопозиційних науковців зробили винними через їхню опозиційну до ректора-регіонала діяльність.
  •  Юрій ПАВЛЕНКО (Хорт) – в’язень Вінницького СІЗО, якому інкримінують організацію масових заворушень за протести під Вінницькою ОДА 6 грудня минулого року.
  •  РЕБІКОВИ Віктор та Ілля – в’язні Сімферопольського СІЗО, наразі вивезені до м. Ростова Російської Федерації. Батько і син Ребікови – голова і депутат Алуштинської сільради потрапили до в’язниці під час зачистки опозиційних місцевих депутатів часів Януковича. Віктор Ребіков, голова сільради відмовився підписати передачу шматка землі провладній фірмі «Кедр». Через це їх оголосили хабарниками. Сімферопольському СІЗО Ребікови відмовились брати російське громадянство – і за це були вивезені до Ростова.
  •  ХАРАКОЗИ Віталій, Ренат і Родіон – в’язні Маріупольського СІЗО, яких звинувачують в убивствах, зберіганні наркотиків та інших злочинах. Злочинцями їх було оголошено після того, як Віталій Харакоз розпочав кампанію проти конопляних полів, що належали куму Януковича. Єдиний доказ їхньої провини – це їхні зізнання, отримані під час звірячих тортур.
  •  Віталій ТЕЛЬНОВ – в’язень Херсонської виправної колонії. Він – з другої сотні Майдану. Викрадений в січні минулого року “беркутом”, побитий і звинувачений у зберіганні наркотиків.
  •  Дмитро ЛИСКОВИЧ та Михайло СТРЄЛКІН – днями, після 9 місяців ув’язнення вийшли з Лук’янівського СІЗО на цілодобовий домашній арешт члени ГО «Правий Сектор». Інкримінують викрадення людини через те, що вони захищали родину від рейдерів.
  •  Максим БЕРЛІЗОВ, Євген ЗВЕГІНЦЕВ, Євген ТІМЕРБЕКОВ, Павло ШЕХОВЦОВ – Майданівці сьогодні на домашньому арешті за минулорічну бійку з групою місцевих “тітушок”.
  •  Олесь ВАХНІЙ – український журналіст, письменник, публіцист, громадський діяч. Минулого місяця виправданий в одній справі (закриття гральних автоматів), засуджений і звільнений з Лук’янівського СІЗО по амністії у другій справі (народна люстрація прокурора Брянцева) і зараз звинувачується за ст. 296 ч. 2 за протест під ВРУ 14 жовтня минулого року.
  •  Активісти Чорного Комітету Ярослав ВИШНЯК, Тарас КРИВКО, Іван ЛОЛА, а також активісти Олександр ЗАХАРЧУК, Борис ОЛІЙНИК, Дмитро РОГОВИЙ, Євген СТЕМПКОВСЬКИЙ, Михайло СТРИЖКА – всі вони на домашньому арешті за участь у Марші визволення політв’язнів 14 жовтня 2014 р. Багато хто з них наразі воює за Українську незалежність на Сході України
  •  Одеський активіст Сергій ХОДІЯК та журналіст Всеволод ГОНЧАРЕВСЬКИЙ – на домашньому арешті за участь у Марші єдності України в Одесі 2 травня 2014 року.
  •  Владислав ГОРАНІН – лідер “Білого Молоту”, на підписці про невиїзд у справі “Гульвіченка-Черняка”, наразі воює на Сході України.
  •  Євген ГУРИН – неповнолітній активіст, на домашньому арешті за акцію протесту біля магазину «Рошен» в січні 2015 р.
  •  Богдан ТИЦЬКИЙ та Спартак СЕРГІЄНКО – під слідством, за «народну люстрацію» мера Конотопа. Наразі Богдан Тицький воює в батальйоні ОУН.
  •  Андрій ПАСТУШЕНКО – замкомбата батальйону ОУН, тричі поранений, зокрема – на Майдані, в Донецькому аеропорту. Проти нього заведено справу по незаконному зберіганню зброї.
  •  Микола КОХАНІВСЬКИЙ – лідер КВП, комбат ОУН. Засуджений за руйнування пам’ятника Леніну на Бесарабській площі м. Києва у 2009 році.
  •  Ярослав КРАВЧЕНКО – засуджений умовно за незаконне зберігання зброї на початку літа минулого року. Зараз воює під Маріуполем.
  •  Богдан КРУЖКО – громадський активіст, майданівець, сьогодні – на підписці про невиїзд за протест біля ВРУ у серпні 2014 р.
  •  Ярослав ЛЕВЕНЕЦЬ – на домашньому арешті у сфабрикованій за часів януковича справі. Тренер бойового гопака, організатор протестних акцій на Дніпропетровщині. Сьогодні – боєць ДУК “Правий Сектор”.
  •  Петро МИХАЙЛЕНКО – активіст КУПРу під слідством після спровокованої бійки в часи режиму Януковича.
  •  Ярослав МІСЯЦЬ – депутат Ірпінської міськради, наразі під слідством за події біля Ірпінської прокуратури під час виборчої кампанії (був кандидатом в нардепи від РПЛ).
  •  Анатолій ШОЛУДЬКО – наразі в Польщі, через переслідування у сфабрикованій під час Майдану справі у нібито незаконному зберіганні зброї. Член проводу УНСО.
  •  Сергій КОСТАКОВ – один з лідерів Податкового Майдану 2010 року. Через переслідування з боку режиму Януковича був змушений виїхати до Чехії, але після перемоги Майдану одразу повернувся в Україну і, не дочекавшись закриття справи проти нього, вирушив на Схід в складі 72-ї Білоцерківської механізованої бригади. Спочатку був у розвідці, потім – у мінометній роті. Справу по Податковому Майдану за цей час проти нього не було закрито, натомість, вже на Сході проти Костакова було порушено нову справу за буцімто викрадення автомобіля. Автомобіля, на якому Сергій вивіз поранених і одразу повернув. Восени 2014 року Сергій Костаков зник по дорозі до Києва і досі його доля невідома.

Ми вимагали і вимагаємо персональної амністії і подальшої реабілітації цих громадян. Нас обурює, що журналісти і політики дозволяють собі ганьбити українських патріотів, багатьох з яких можна впевнено назвати Героями України.

Свободу політв’язням!

Слава Героям!

Прес-служба КВП