Сьогодні день народження у політпереслідуваного активіста Білого Молоту з Вінничини – Анатолія Григорашенка (Вождя)

Нагадаю трохи про нього.

Ніч на 19 лютого 2014 року. Палає Будинок профспілок у Києві. Активісти полишили будівлю. Але в районі 5-го поверху був Григорашенко, який з якихось причин не почув наказу відходити. Спочатку він зайняв позицію біля одного з вікон і приготувався відбивати будівлю за допомогою коктейлів, яких було багато в наявності. Вирішив для себе, що оскільки беркута живим його не випустять, то буде відбиватись до кінця. Але за деякий час знизу повалив дим, стало важко дихати. Тоді він вирішив виходити. Але, відкривши двері, побачив полумя, і очі йому заліпило попелом, через що на деякий час він втратив спроможність бачити. На щастя. не на довго. Тоді Анатолій підійшов до вікна. Люди знизу кричали йому, щоб стрибав. Він глянув вниз, і побачив, що на сітці, на яку він мав впасти – бите скло з інших вікон. Тому він почав викидати з вікна на ту сітку різні речі (одяг, карімати тощо). Люди внизу не розуміли, навіщо він рятує речі, а не стрибає, бо не бачили, що там скло. Зрештою він став на підвіконня і приготувався стрибати. І тут почув від сусіднього вікна голос альпініста-рятувальника, який не міг дотягнутися до Анатолія. Ось цей крок над прірвою по слизькому й крихкому виступу був найважчим випробуванням в житті Григорашенка.

Да, ну а зараз він рекордсмен по адмінках, які на нього постійно заводять за закидування яйцями регіоналів на Вінничині (ну, колишніх, які досі при владі).

в четвер, 19 жовтня

11:00 – Шевченківський райсуд (Дегтярівська, 31а, зала 511) – судове засідання по справі Анатолія Григорашенка (Вождя) за протест під час прайду 18 червня цього року.

Приходьте, побачте людину-легенду, візьміть інтерв’ю. Він завжди приїздить, коли нам треба допомога.
СОЛІДАРНІСТЬ ДЛЯ СОЛІДАРНИХ!